Від сьогодні і аж до вказаного числа - першого туру виборів-2010 - на цій сторінці буде висіти відео, яке ви не побачите в телеефірі. Розповсюджуйте його серед якомога більшої кількості друзів, приятелів, знайомих та навіть незнайомих людей.



P.S. Мені абсолютно пофіг, хто автор цього відео. Головне - що він абсолютно точно відображає мою точку зору, яка, впевнений, є не тільки моєю. Політики, які 5 років знущалися над країною, не мають права на ще один шанс.

ГЕТЬ!

Точніше, делалось. Знайшов карту голосування на виборах-91. От мені хтось пояснить, чому за Кравчука в Криму голосувала ( ТАКА кількість виборців? )

korrespondent.net/showbiz/1015994

Чую, мене сьогодні забагато тут буде, але нічого, терпіть. Бо хочеться відреагувати, наприклад, на отаке.

Ех, як же я скучив за Києвом!

Я ще не повернувся, всього лише на хвилиночку забіг. Аби не забули, який я є - фотки з Media Cup.

Отут з сайта Діми Копія, а оце - ( нашого фотокора. )

Як кажуть знавці, саме така фраза звучить десь посеред цієї пісні, що сьогодні в Чарті тисячоліття. Думаю, далі не треба розповідати, що то за пісня, і який гурт її написав та виконував?:-)

( №62 )

..з його мечетями, мінарєтами і сінагогами.

Точніше, з довбойобами і виродками. От, читайте.

 

( Донецкий общественник: Ющенко готовит... )

Як вони заїбали - російські ЗМІ, донецькі общєствєннікі. Ні, я розумію, що в Донецьку повно нормальних адекватних людей, деяких я навіть особисто знаю - але ж це я розумію. А пересічний житель трохи іншої частини країни? Отож-бо й воно.

Чергова пісня Чарту тисячоліття стала знаковою для такого напрямку популярної музики, як сінті-поп. Власне, це був перший британський хіт, який здобув світову славу. Рік 1981-й, Шеффілд...

( №63 )

Цій пісні з Чарту тисячоліття в наступному році стукне 50. "Нью-Йорк Таймс" після виходу пісні розсипалася в компліментах та одах. А на початку 90-х був створений однойменний з піснею фільм. Отак син техаських робітника та медсестри став знаменитістю. І додав свої 5 центів в еволюцію рок-н-ролу.

( №64 )

Сьогодні в переході метро почув отаку от фразочку:

Це про Україну. Партія Регіонів

А ще на бігборді біля метро (Мінська, якщо хтосьзацікавиться) побачив рекламу зі слоганом

Старославянская баня

Звичайно, звідки їх, сирым и убогим, знати, що старослов'янською були тільки мова та писемність - а більше нічого не могло бути в принципі, бо й сама назва штучно вигадана. Вже б "давньоруська" написали, чи що. А то вирішили повипендрюватися.

Про сьогоднішню аісню Чарту тисячоліття не знаю, що й сказати. Хіба що - найвідоміша рок-н-рольна композиція. Тому просто слухаємо.

( №65 )

Це так псевдонародна мудрість говорить. Що ж стосується окремих сфер нашого життя-буття, то він страшен трохи іншим. Ідіотизмом.

Читаю офіційний сайт ужгородського "Закарпаття". Стаття з файною назвою КОЛИ "ПУСТІ" БАЛАЧКИ УЖЕ ДОПЕКЛИ...

Власне, ось вона.

Стаття як стаття, типова для офіційного ресурсу будь-якої української контори. Але мене щиро обурила одна фраза. Оця:

Ось тільки дивує, чому навіть у рідному місті команди журналістська братія не підтримує ФК «Закарпаття»?

Хто, скажіть мені, придумав оцей от ідіотський постулат - журналісти повинні підтримувати якийсь там футбольний клуб, хоч би й зі свого рідного міста? Це що, задача журналіста?

Любі мої, в журналістів трохи інші цілі і задачі. І журналістів, я щось не чув чогось подібного, жоден футбольний клуб не підтримує. Ми не рахуємо конверти з кругленькими сумами, так звану "дозу", то платня за відповідну роботу.

Я приїжджаю колись в Запоріжжя з метою взяти інтерв'ю у в.о. президента "Металурга". Мене кидають - і добре, що це "Футбол", де не розписані полоси від А до Я та завжди є чим заткнути дірку. А якби не було?

І я повинен підтримувати цей гнилий клуб? Як і будь-який інший - "Єдність", наприклад, віце-президент якої мене теж тупо кинув. Як і будь-якого гравця. Мене тут за Ярмоленка критикували - шо ти, мовляв, наїхав на хлопця, ще зламається після таких статей. А я після всіх тих коментарів - нє? Так Ярмоленка жаліти треба, а якогось там журналіста не треба?

А ось хуй вам! Кожен займається своєю справою - футболісти виходять на поле і грають, а ми дивимося на їх гру і пишемо. А підтримувати їх спонсори і меценати будуть, або сім'я удома. "Крапка".

Іду в метро. На моніторі - вислів якогось шопенгавра чи іншого мудака.

Честь - это внешняя совесть, а совесть - это внутренняя честь.

Я чомусь зачепився поглядом за цю фразу. Я ж, якщо хто не знає (а не знають всі), за першою, незакінченою освітою математик. Отож я беру цю фразу і роблю з неї математичний вираз. Як? Дуже просто.

Честь - Х
Совесть - Y
Внешняя та внутренняя - А та В

Причому А та В, на відміну від Х та Y, не змінні, а постійні. Плюс не дорівнюють одне одному.

І виходить що? А от що.

X = A*Y
Y = B*X

Замінюємо в першому випадку Y на його значення з другого, а в другому - Х на його значення з першого. Виходить отака хитра конструкція.

X = A*B*X
Y = B*A*Y

Якщо мені не зраджує моя математична пам'ять, то такі рівняння можуть бути правильними тільки у двох випадках. Перший - коли всі складові дорівнюють 1. Але А та В за умовами задачі не тотожні, тому цей варіант відпадає. А от другий...

Правильно, коли Х та Y дорівнюють НУЛЮ.

Так що ж це значить - честь та совість зовсім нічого не варті?!

Приблизно така тематика сьогоднішньої пісні з Чарту тисячоліття. Правда, в ній йдеться про автора не пісні, а книжки. А написали і виконали цей шедевр мій аватар та його поплічники. Отаке.

( №66 )

Що ж, Росія нам не попалася. Доведеться мучитися з греками.

Але мене зараз цікавить не це. А знов-таки, проблема стадіону на 18-е листопада. Коло претендентів звузилося до двох міст - Донецьк та Харків. Здавалось би, ну що тут складного. Але...

За сьогодні промоніторив два футбольних форуми - київський та донецький. І ось які висновки зробив.

К: Ви взагалі не українці, і збірну підтримувати не будете, пам'ятаємо, як з Аліуце було, тому і матчу збірної вам зась.

Д: Ви нас не вчіть Батьківщину любити, а от свої бандерівсько-фашистські лозунги "Слава Україні! Героям слава!" засуньте в одне місце, Донбас ніколи такого скандувати не буде.

К: Ви якісь закомплексовано-містечкові зі своїм Донбасом, краще вже в Харкові проводити матч, там з підтримкою проблем не буде.

Д: Це в Харкові не буде? А хто весь матч з хорватами кричав з трибун "Харьков! Металлист!"?

І таке інше. Як-то кажуть, и не видно конца и края этой войне.

І тільки іноді з усього цього потоку взаємних звинувачень виринають отакі от думки:

Нужна планомерная,четко организованная украинская пропаганда с учетом особенностей региона,а не тупорылые и топорные указы ради галочки.С Донецком надо работать,усердно и очень внимательно,а не записывать их во враги Украины и отделять.

Що скажете? Де правда? І що з усім цим робити - не тільки і не стільки в футбольній, скільки в загальнополітичній площині?

Дивлюся другу серію Российской империи Леоніда Парфьонова. І що ж я там бачу? А от що:

( Опа! )

Ці англійські панки з нової хвилі писали про гостросоціальні теми - поліцію, політичну систему країни, руйнування облич міст. На межі 70-80-х така тематика зробила їх суперпопулярними. А пісня, яка сьогодні в Чарті тисячоліття, першому дійшла до першої сходинки хіт-парадів.

( №67 )

Сьогодні в Чарті тисячоліття гурт з дуже страшною назвою. А от їх, мабуть, найвідоміша пісня, яка посіла відповідну сходинку, досить лірична та мелодична.

У свій час її трохи перейменували, аби не плутати з іншою тоді відомою композицією. А ще вона символізувала собою кінець дружніх стосунків між лідером гурту та відомим британським радіоведучим. Вони знову зустрілися і поговорили тільки незадовго до смерті першого, 32 роки тому.

( №68 )

От це і сталося - мій дебют у ролі коментатора. Правда, не телевізійного, а інтернет-коментатора (на рідному football.ua).

Скажу чесно - ніякого страху не було. Хіба зранку трохи переживав, а коли начепив навушники, то все кудись зникло. Звісно, без досвідченого напарника, Ярослава Лодигіна (другий півфінал "Ворскла" - "Металіст" пам'ятаєте?), навряд чи в мене так добре, як для першого разу, вийшло б.

Отже, не страшно, не особливо важко - якщо працювати в парі, навіть навпаки, цікаво. Так що відтепер слідкуйте за трансляціями на сайті. Завтра, можливо, це буде матч "Шахтар" - "Карпати".

Сьогодні, точніше, вже вчора був в Могилянці на вечорі-спогаді 20-ліття "Червоної рути". Якось напишу детально, а зараз скажу, що оце до четвертої ранку слухаю пісні, які вперше почув саме зараз. Наприклад, ""Це вони - наркомани" неперевершеного Андрія Миколайчука.

Або пісня Костя Павляка, відомого також як Коки Черкаського (ага, того самого, чиї твори лежать на "Цікавих дослідах"), "Там на Лемківщині". Послухайте і ви.

( Там, на Лемківщині )

Ну, і, звісно, були мої улюблені сестри Тельнюк з культовою "Жертвою". Оці три пісні я би, мабуть, виділив окремо з усього вечора.

А тепер всьо, пішов спати.